Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Покроковий алгоритм діагностики та лікування. Огляд

Abstract

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) залишається однією з найпоширеніших хвороб у практиці гастроентерологів, хірургів, сімейних лікарів і лікарів інших спеціальностей. Діагноз ГЕРХ потребує об’єктивного підтверждення за допомогою ендоскопії або моніторингу рефлюксу. Даними, які об’єктивізують наявність ГЕРХ, є езофагіт ступеня С або D, гістологічно підтверджений стравохід Барретта понад 1 см, пептична стриктура, попередній позитивний рН-моніторинг і наявність стійких симптомів. У клінічній практиці лікування може бути одразу призначене за наявності типових симптомів ГЕРХ і відсутності симптомів тривоги та чинників ризику стравоходу Барретта. За наявності рефрактерних рефлюксних симптомів послідовно проводять ендоскопію, манометрію та езофагеальний pH-моніторинг. У пацієнтів без попереднього діагнозу ГЕРХ рН-імпедансометрію виконують без прийому інгібіторів протонної помпи (ІПП) для встановлення діагнозу рефрактерної ГЕРХ, гіперсенситивного стравоходу або функціонального розладу стравоходу. У пацієнтів зі встановленим діагнозом ГЕРХ і рефрактерними симптомами рН-імпедансометрію проводять на тлі прийому ІПП для діагностування рефрактерної ГЕРХ або оверлап ГЕРХ із функціональними розладами або гіперсенситивним стравоходом. Інгібітори протонної помпи є стандартними та потужними препаратами для лікування всіх форм ГЕРХ. Ефективність ІПП більшою мірою залежить від успішності проходження ними трьох умовних бар’єрів — кислотного, кишкового та печінкового. Перевагами езомепразолу («Нексіум») є форма випуску (MUPS), що захищає його від соляної кислоти й прискорює перехід у кишечник і всмоктування, а також метаболізм (інгібування ізоферменту CYP2C19), що сприяє досягненню більшої кількості препарату протонних помп шлунка й інгібуванню більшості з них.